категорії: стаття

Біографія сучасного світу

теґи: Біографія, ЗМІ, Сорос

Я відчуваю себе комфортно при будь-якій владі,

у будь-якому середовищі, і при будь-яких кризах...

Джордж Сорос

 

Хто такий Джордж Сорос сьогодні знають мало не усі освіченні люди планети Земля. Про те, що ця людина має вплив в усіх куточках світу й говорити годі. З його ім’ям пов’язують державні перевороти, «оксамитові революції», військові конфлікти. У Сороса інтереси по всьому світу, він намагається фінансувати уряди країн, опозиції і громадські організації, адже колись все це згодиться. Хоча колись для його віку вже цифра не абстрактна.

Нагадаємо читачу деякі цікаві факти. Перша велика і відкрита гра фінансиста і як називають його ЗМІ – філантропа Сороса припадає на 1992 рік, коли завдяки його махінаціям і проплаченим послугам йому вдалося обвалити найбільш стійку валюту світу – фунт стерлінг. Для Англії ця операція закінчилася не лише втратою більше аніж мільярда доларів (ці гроші Сорос додав до свого статку і навіть зробив заяву з цього приводу у ЗМІ), але й девальвацією фунта, після якої десяток європейських країн також девальвували свої валюти. Але і це ще не все. Ця спекуляція Сороса зірвала введення єдиної євровалюти, яке відклали аж на 5 років. Це був всього на всього ляпас Ротшильдам і невеличка перемога над майбутньою євро, що не мала з’явитися передчасно. Чому ляпас Ротшильдам? Тому, що в історії все відбувається через людський фактор і власні інтереси чи образи людини. Колись Петро Тодоровський сказав, що історія – це біографія людей і був, безперечно, правий. Так і економічна історія сучасної Англії тісно переплелася із біографіями Сороса, родини Ротшильдів…

Емігрувавши з Угорщини, юний Джордж Сорос шукав своє місце під сонцем у Великобританії. Він намагався знайти собі пристойну роботу і ходив по усіх банках Лондона, відчуваючи вже тоді велику прихильність до фінансів, причому чужих. Але через свою національність (він єврей) та статус емігранта йому відмовляли на кожному кроці. Навіть брати по крові Ротшильди, що мали підтримати свого, відмовили йому в роботі (на той час родина Ротшильдів була найвпливовішою у банківських колах Англії і не лише Англії...). Так народилась образа. Останньою краплею, що увірвала терпіння Джорджа Сороса стала суецька криза, в якій родина Ротшильдів грала першу скрипку.

Сир-бор полягав в наступному. Сорос потерпівши повне фіаско у старій матінці Європі, назбирав грошенят, і як герой Дікапріо на Титаніку, так і Сорос на великому кораблі, але на відміну від Титаніку, корабель доплив до берегів «землі обетованної» під назвою Сполучені Штати Америки. Тут був для нього клондайк. Країна чекала свого «героя», а шукачі пригод з доброю головою досягали успіху.

Кар’єра Сороса в США розпочалася з міжнародного арбітражу, тобто купівлі цінних паперів в одній країні і продажу їх в іншій. Після суецької кризи, де Ротшильди намагалися ставити свої умови і вимагали повернення своїх капіталів і відміни націоналізації Суецького каналу єгиптянами, цей вид бізнесу пішов не так добре, як хотілось Соросу і він створив новий метод торгівлі, назвавши його внутрішнім арбітражем. Це був по суті продаж окремо один від одного комбінованих цінних паперів акцій, облігацій і варрантів перед тим, аніж вони могли бути офіційно відокремлені один від одного. Така собі фінансова махінація, але там, де замішані великі гроші це називається всього на всього – бізнес.

Фінансова криза 1995 року в Мексиці теж пов’язана із ім’ям Джорджа Сороса, правда більшу частину махінацій він зробив руками своїх робітників і оплачених союзників. Чому Мексика? Тому що необхідно було поховати проект будівництва в Мексиці міжокеанського каналу який як стало відомо, зовсім не потрібен новій «батьківщині» Сороса –  США.

Наступний удар Сороса прийшовся по Японії. З середини 1995 року ієна почала швидко рости по відношенню до долару – з 128 до 78 ієн за долар до літа 1996 року. Коли за підсумками 1996 року більшість великих японських компаній показали нулеві чи навіть від’ємні прибутки, курс ієни довелося повертати на місце, аби зробити японську продукцію більш дешевою і конкурентоспроможною. В чому тут була вигода Сороса? Він купляв на долар 110—120 ієн, а викупляв долари вже за 80—90 ієн. Більше чим двадцятивідсотковий прибуток! З суми в 15-20 мільярдів доларів, яка знадобилася, аби погойдати японський ринок, чудовий куш дістався Джорджу Соросу. А якщо взяти до уваги, що у Ротшильдів в цей період у Японії були свої інтереси і вони через цю «качку» просто лоп як мильна бульбашка, то куш Сороса був подвійно солодким і приємним. Одночасно луснули мрії японців про перетворення Японії в світовий фінансовий центр, країну-рантьє, яка стригла б дорогі купони із раніше виданих кредитів.

Між іншим, «японський похід» Джорджа Сороса світова преса, як англомовна, так і японська, дивно обійшла увагою, роблячи вигляд, що взагалі нічого не відбулося. Так світ дізнався, що окрім прибутку, Сорос зробив ще одну величезну послугу США. Банк послуг виріс до неймовірних розмірів, але Сорос не квапився користуватися ним... А тим часом Південно-Східна Азія, яка ковтнула у 80-90-х роках 20 століття чималу долю японських деномінованих кредитів, на загальну суму трильйон доларів, декілька років намагалася тягнути тяжкий віз цих кредитів, що стали неймовірно обтяжливими. Валютні резерви країн Азії танули не по днях, а по часах. І масовий крах валют регіону літом 1997 року був для Сороса вже справою техніки. Індонезія, Корея, Тайвань, Малайзія, Таїланд, Гонконг і ще багато-багато інших. Таким чином Сорос допоміг штатам розвіяти міф про економіки «молодих азіатських тигрів», яким просто и жорстко вказали на їх місце, а вона явно не в дуже доброму розташуванні.

У зруйнуванні валют Південно-Східної Азії Джордж Сорос зіграв вже відкрито. Він з’явився як господар на виїзній сесії МВФ (Міжнародного валютного фонду) в Гонконгу у вересні 1997 року, де «цивілізовані» країни пояснили потерпілим державам, що все було зроблено «за правилами» бізнесу, а тому й жалітися немає сенсу. Таким чином Сорос легітимно знищив економіку десятків країн азіатського регіону і довів декілька мільйонів людей до межі голоду і відчаю. Але там, де замішані великі капітали, як полюбляє говорити «філантроп» Сорос – немає місця жалю і моралі – це бізнес. Нічого особистого...

У серпні 1998 року в газеті "Файненшл таймс" з’явилася стаття Джорджа Сороса, в якій він зізнається в тому, що для спокою світу необхідно зробити все можливе для девальвації рубля. Ринок відреагував миттєво! Ця історія вже більш близька нам, тому розповідати про наслідки не потрібно.

У травні 2003 року, в одному із своїх інтерв’ю гуру валютного ринку Сорос зізнається, немов випадково, у тому, що почав грати проти долара, а також «передбачив», що до кінця року курс американської валюти по відношенню до євро впаде до відмітки 1,25. Сорос як у воду дивився, і вже в грудні цього ж року долар точно досягнув, названої Соросом відмітки. Таким чином Джордж Сорос нагадав уряду Буша про обіцянки і борги. Наступним кроком Джорджа Сороса стала підготовка величезної операції під назвою «світова фінансова криза».

Якось Джордж Сорос сказав, що за мільярд доларів він може почати кампанію проти президента Буша в Америці. Однак, тоді це було лише жартом, або краще сказати натяком на товсті обставини. На відміну від закордонних філій свого фонду, який він полюбляє називати «відкритим суспільством», які часто втягуються у конфлікти з місцевими владами, батьківський фонд в США намагався завжди добре жити з урядом, але це було до Буша, який узяв гроші, якому зробили чимало послуг, але який останніми роками вийшов за межі своєї компетенції. Вперше Сорос публічно виступив проти уряду США, з критикою політики Буша. Кампанія, розгорнута для зміни уряду і нової світової політики привела на «престол» ставленика Сороса Обаму і ще чимало лояльних маріонеток в урядах деяких країн світу. Навіщо фінансова криза світові і Соросу? Це початок нового світового порядку, це початок великого впливу кукловода на маріонеток, що заборгували кукловоду більше аніж просто життя – гроші, які в будь-який момент доведеться віддавати.

Ось така вона, коротка біографія сучасного світу. Подумати є над чим, адже хто володіє інформацією, той володіє світом, головне щоб ця інформація була вчасною.

 

Декілька цікавих висловлювань Джорджа Сороса

«Економіку України чекає неминучий дефолт. Відомо, що виробництво на металургійних заводах, фактично головної галузі України, стало нерентабельним через  падіння цін на метали. Валовий внутрішній продукт знизився у січні-лютому 2009 року на 30 %, а об’єм промислового виробництва в січні впав більше аніж на третину в порівнянні із тим же місяцем минулого 2008 року». /Як бачимо, у пана Сороса відомостей про економіку України набагато більше, аніж у нас, українців/

«Найкраще джерело інформації – це інсайдерське джерело, яке надають за винагороду високопосадовці різних країн світу. Саме так можна передбачити події в світі і заробити капітал. Гроші вирішують все і перемагають навіть порядність»

«Мене у  2002 році Паризький суд визнав винним в отриманні конфіденційних відомостей, які допомогли мені заробити 2 мільйони на акціях французького банку Societe Generale. Штраф за вироком сягнув суми, яку я заробив, але моральне задоволення від вдалої операції залишилося».

«Усі лауреати моїх премій завжди будуть моїми людьми, це стосується і Боровського вчителя, і аспіранта, і студента тим паче...»

 

«Мої очі і вуха в Україні не лише деякі політики, але й вдалий проект – фонд «Відродження», що є найвпливовішим у освітніх, культурних і політичних колах фондом»

 

«Активізація механізму нових світових грошей, яка існує вже 40 років, допоможе периферійним країнам подолати світову кризу у своїх державах. Перед міжнародними інститутами встає нова задача – захистити периферію від шторму, який йде з центру, а саме із США. Майбутнє МВФ і Всесвітнього банку залежить від того, наскільки успішно вони справляться з цим завданням. Якщо вони не зможуть надати істотну підтримку, то фактично втратять вплив і своє значення. Але цих грошей, що має МВФ не достатнь. Одже єдиний вихід – створити нові гроші» /У ролі периферії розумієте хто?/

 

«На виборах в Україні усі шанси у Арсенія Яценюка» ...